Лабіринти самообману: коли алкоголь стає частиною “Я”, а не проблемою

Досить часто відбувається так, що проблема, яка є очевидною для оточуючих, не є такою для того, хто знаходиться в її центрі. І це дуже помітно в ситуації з алкоголіками: людина, що зловживає спиртними напоями, частіше за все просто не хоче це визнавати: “Я ж не п’ю щодня!”, “Це просто спосіб розслабитися”, “Усі так роблять”, “Я можу кинути будь-якої миті” – це ті фрази, якими людина просто захищається та не хоче помічати правду.
Чому ж це відбувається, і що змушує свідомість так майстерно ігнорувати очевидне? Давайте спробуємо розібратися разом зі спеціалістами психотерапевтичного центру лікаря Рамзанова. 

В який час “просто випити” може перетворитися на проблему, що потребує лікування?

Алкоголь досить часто сприймається, як інструмент, за допомогою якого можно швидко, хоча і дуже тимчасово, полегшити свій стан: стрес? Випив, і стало легше. Сором’язливість? Алкоголь розв’язує язик. Нудьга? Вечір з пляшкою здається цікавішим. Поступово мозок починає асоціювати алкоголь з цим “позитивним” ефектом, формуючи стійкі нейронні зв’язки.

І ось тут починається найцікавіше: психіка активує механізми захисту. Це як “автопілот”, що оберігає нас від дискомфорту. Визнати, що ти залежний, означає зіткнутися з величезною кількістю неприємних емоцій: соромом, провиною, страхом за майбутнє, усвідомленням власної слабкості. Набагато легше цих емоцій уникнути. І мозок робить усе можливе, щоб заблокувати цю “небажану” інформацію.

Людина, що потрапила в залежність, починає майже несвідомо придумувати причини та виправдання, які дозволяють їй сперечатись з оточуючими про те, що вона дійсно хвора.

1. “У мене все під контролем!”  Саме таку фразу досить часто можна почути від залежного, який все ще впевнений в тому, що він зможе зупинитись, варто тільки захотіти. І дійсно, людина може спробуват не пити якийсь час, але надовго її витривалості не вистачає, вона повертається до звичного способу життя, мотивуючи це тим, що доказ вже є, тож все дійсно під контролем.
2. “Це через стрес/проблеми/нудьгу”. Набагато легше пояснити своє вживання алкоголю зовнішніми обставинами, ніж визнати внутрішню проблему. Причиною для того, щоб продовжувати пити, людина може називати що завгодно: роботу, стосунки, фінансові труднощі. І залежність від алкоголю вважається наслідком, а не самостійною хворобою, яка потребує лікування.
3. “Я не алкоголік, алкоголіки – це ті, хто під парканом!” У суспільстві існують стереотипи щодо алкоголіків: асоціальні, опущені люди. Якщо людина працює, має сім’ю, виглядає пристойно, вона категорично відмежовується від цього образу. “Я ж не такий! Я ж не деградував!” Це ще одне заперечення, яке часто використовують хворі на алкоголізм, не визнаючи наявності проблеми.
4. “Від мене всім одні проблеми, краще я зникну”. Часом відбувається так, що заперечувати проблему людину може іншим чином: відчуваючи реальну проблему, вона не шукає варіантів її позбутись, а починає самознищення.  “Я безнадійний, я нічого не вартий, навіщо взагалі намагатися?” Алкоголь стає способом “знеболити” цю внутрішню порожнечу та відчай, замикаючи коло.

Як поводитись рідним та близьким, якщо в оточенні є алкоголіки?

Не одиничні випадки, коли сім’я та друзі, самі того не усвідомлюючи, можуть підтримувати заперечення хворого на алкоголізм. І найчастіше відбувається це через те, що вони просто не хочуть починати конфлікт, адже з алкоголіком він може статися дуже швидко, бажання допомогти і, наприклад, замість того, щоб не “покривати” хворого на алкоголізм перед колегами на роботі або керівництвом, намагаються знайти виправдання запізнень або невиходу на роботу, витягують з неприємних ситуацій тощо. А також існує ще варіант співзалежності, коли близькі просто адаптуються до способу життя залежного від алкоголю і також перестають помічати наслідки цієї хвороби.
Усе це створює для людини “зону комфорту”, де вона не відчуває наслідків своєї поведінки, а отже, не бачить проблеми.

Як допомогти алкоголіку? Поради спеціаліста

Дійсно, достучатися до алкоголіка та заставити його зрозуміти, що він потребує допомоги, дуже складно, але можливо. І так, це вимагає терпіння, послідовності та професійної допомоги.

Ось кілька порад, як краще вести діалог з алкоголіком, щоб отримати від нього розуміння і спробувати налаштувати на те, щоб почати лікування.

1. Не звинувачуйте, наприклад: “Ти знову напився!” Використовуйте вислови про власні почуття: “Мені боляче бачити, як тобі зле після випивки”, “Я хвилююся за твоє здоров’я”. Це зменшить захисну реакцію.
2. Конкретні факти, а не емоції. Оперуйте фактами, кажіть те, як і що відбувалось насправді: “Минулої п’ятниці ти випив певну кількість пляшок пива і не прийшов додому”. Факти складніше заперечити.
3. Не “рятуйте” від наслідків: дозвольте людині зіткнутися з наслідками своїх дій (пропустив роботу – отримав догану; пообіцяв і не зробив – втратив довіру). Цілком можливо, що це повпливає позитивним чином і людина почне задумуватись про те, щоб повернутись до життя без алкоголю.
4. Запропонуйте професійну допомогу. Дайте зрозуміти близькій людині, що алкоголізм – це хвороба, а не моральна слабкість, тож вона, як будь-яка хвороба, потребує лікування. Звернення до психолога, нарколога – це не звинувачення, а прояв турботи.