Стародавні тюрки: на якій території, коли проживали і чим займалися

Походження стародавніх тюрків та історія Тюркського каганату

Хто такі тюрки? Існує кілька версій походження стародавніх тюрків. Спираючись на китайські літописи, доктор історичних наук Лев Гумільов у книжці «Стародавні тюрки» називає їх складноскладовою народністю, що утворилася шляхом злиття 500 родин ашинів, майбутніх вельмож, які прийшли у V столітті з Ордоса (пустеля в Північному Китаї), і тюркомовного населення, що мешкало на південних схилах Алтаю. До 546 року в результаті етнічного змішання утворилася цілісна давньотюркська народність. Цю версію підтримують і деякі інші дослідники.

За легендою, родоначальниками тюрків були хуннський царевич і вовчиця. Вороги знищили все плем’я. Залишився тільки дев’ятирічний хуннський хлопчик, якому відрубали руки й ноги, кинули помирати в болото. Від нього завагітніла вовчиця, втекла на Алтай і там народила 10 синів. Таким чином містично алтайські тюрки походять від західних гунів. Лев Гумільов вважає, що ця легенда з’явилася на Алтаї, щоб обґрунтувати виняткове становище родин Ашина.

На якій території жили тюрки? Щойно Ашина перекочували з Китаю на Алтай, вони оселилися на його південному боці. До кінця VI століття під контролем Тюркського каганату опинилися великі території: Маньчжурія, Монголія, Алтай, Східний і Західний Туркестан, Казахстан, Крим, Північний Кавказ. Тюркський каганат — одна з найбільших держав в історії.

До середини VI століття тюрки були під владою жуань-жуанів, для яких видобували і плавили залізо, зазначає археолог і доктор історичних наук Дмитро Савінов у статті «Народи Південного Сибіру в давньотюркську епоху». У 545 році проти жужанів повстали тілеські племена і здобули перемогу. Главою нової держави став тюрок-ашина Бумин, який прийняв титул ільхана — ‘правитель народів’. Датою заснування Тюркського каганату прийнято вважати 552 рік.

Після смерті Бумина 552 року влада перейшла до його сина Кара-Іссик хана, який остаточно розгромив жужанів. У 554 році молодший брат Бумина Істемі-каган очолив похід на захід. Місцеві племена були підкорені, і тюрки вийшли до Волги, розширивши територію держави.

У 561-567 роках вони стали контролювати більшу частину Великого шовкового шляху, уклавши договір з Іраном і Візантією. Але 575 року Іран і Візантія об’єдналися проти тюрків, відносини між ними загострилися. Каганат відповів новими успішними походами в Крим і на Західний Кавказ.

Міжусобні війни, війни з сусідами, наступаючий Китай і соціальна нерівність підкосили могутність каганату. Усе це загострилося після смерті Таспар-кагана 581 року. Коли розпався Тюркський каганат? Тюркський каганат розпадається на Західно-тюркський і Східно-тюркський каганати 603 року.

Територія сучасного Казахстану увійшла до складу Західно-тюркського каганату. На початку VII століття державі вдалося розширити кордони до північно-західної Індії, але в 650-ті роки землі каганату окупували китайці.

Культура і побут стародавніх тюрків

Культуру стародавніх тюрків відносять до високорозвинених, адже вони контролювали Великий шовковий шлях. Це означає, що їхні міста були не тільки торговельними центрами, а й центрами культури, розвитку ремесел і новітніх технологій.

Чим займалися тюрки? Арабська література свідчить, що стародавні тюрки займалися кочовим скотарством, землеробством, риболовлею, полюванням, ремеслами і навіть садівництвом. Тюрки вели промисловий видобуток заліза, отримуючи його сиродутним способом, якому їх навчив, за легендами, сам бог Тенгрі. Знайдені під час археологічних розкопок фігурки мідних рудокопів свідчать, що тюрки успішно плавили не тільки залізо, а й мідь, і золото.

Тюркські народи складалися з різних племен. Одні вели осілий спосіб життя і будували міста, інші займалися кочовим скотарством, здійснювали завойовницькі та оборонні походи. Найбільшою честю для тюркського чоловіка було померти в бою.

Незалежно від інших народів тюрки розробили ідею, що світом править бог Тенгрі — творець їхнього роду. Тюрколог Ія Стеблева запропонувала розглядати такі рівні давньотюркських божеств: Тенгрі — на найвищому рівні, другий — Умай, третій — Йер-Су і культ предків. Язичництво було переважною релігією, але у великих містах поширення набув буддизм і християнство.

Давньотюркський поет і письменник Йоллиг-тегін залишив пам’ятні написи на стелах Більге-кагана і його брата Культегіна, які оповідають про їхнє життя і подвиги.

Також особливістю культури тюрків були балбали — кам’яні стовпи, іноді оброблені. Їх встановлювали перед кам’яними статуями із зображенням обличчя людини, пише археолог, кандидат історичних наук Олександр Грач у статті «Кам’яні статуї західної Туви». Що більш значуща людина була похована, то більшу кількість балбали встановлювали. Наприклад, у Більбе-кагана і Культегіна вони простягалися на 2-3 км.

Крихти знань тюрків у галузі астрономії мали практичне застосування. Чому стародавні тюрки називали Полярну зірку колом? Тюрки вірили, що і земний, і зоряний світ обертаються навколо Полярної зірки. Тому блукаючі зірки завжди повертаються на своє місце біля Полярної зірки, як і тюрки після походів повертаються на батьківщину за дороговказною зіркою. Вона нагадувала їм залізний кілок, вбитий у землю, до якого прив’язують коней. Вони пасуться навколо нього, але далеко не відходять.

Тюркський каганат був сполучною ланкою між Заходом і Сходом. Його культура, матеріальна і духовна, наклала відбиток на подальший розвиток людства.

Тюркська держава в період розквіту багато в чому була прикладом для інших державних об’єднань, розвиваючи містобудування і ремесла. Каганат забезпечував безпеку Великого шовкового шляху — головної торгової та культурної артерії цивілізації.