Site icon ІНСАЙДЕР

Геометрія залежних стосунків: як перестати бути “рятівником”?

Людину, яка завжди готова вислухати, допомагає іншим і ніколи не відмовляє в підтримці, вважають доброю, чуйною, милою. Однак іноді це прагнення рятувати всіх навколо переростає у справжню залежність, яка шкодить самому «рятувальнику».

Що таке синдром рятівника?

Цей синдром не є офіційно визнаним розладом, але серйозно заважає повноцінному життю. Синдром рятувальника проявляється в тому, що рятувати, допомагати — це життєва необхідність, продиктована прагненням виконувати чужі бажання і прохання.

Рятувальники роблять це не тільки з доброти душевної, а й тому, що вважають, що, тільки кажучи «так» іншим, вони можуть щось отримати натомість.

Уперше про синдром рятувальника заговорив психотерапевт Стівен Карпман 1968 року. Саме він — автор трикутника Карпмана, який відображає три ролі людини в різних ситуаціях: жертва, переслідувач і рятувальник.

4 основні причини, які призводять до синдрому рятувальника:

  1. Неблагополучне дитинство без підтримки, турботи, любові.
  2. Приклад дорослого, який постійно жертвував в ім’я інших.
  3. Нав’язане переконання, що потрібно допомагати всім і завжди.
  4. Реакція на травмувальну подію. Наприклад, дитина, яка не змогла врятувати поранену кішку в дитинстві, може стати дорослим, який компенсуватиме це порятунком інших тварин.

Як відрізнити рятувальника від альтруїста або просто доброї, турботливої людини?

  • Турботлива людина щиро хоче зробити життя іншого кращим. Рятувальник же хоче самоствердитися, відчути себе хорошим, потрібним.
  • Турботлива людина допомагає «постраждалій» людині самій вирішити свою проблему. Рятувальник же чекає безмовної покори. Іноді рятувальник «рятує» навіть без відома «підопічного». І, звісно, робить тільки гірше.
  • Звичайна людина розуміє, де закінчується її відповідальність. Рятувальник вважає, що він відповідає за все на світі.
  • Звичайна людина усвідомлює важливість відпочинку та особистого часу. Рятувальник занадто зайнятий іншими, щоб дати послаблення собі.

«У таких нездорових стосунках ми можемо прагнути допомагати близькій людині занадто багато.

При цьому адекватну допомогу співзалежна людина може перетворювати на хронічне рятувальництво, абсолютно того не помічаючи», — пише психолог Володимир Решетніков у своєму Instagram-блозі (тут і далі орфографію і пунктуацію автора збережено — прим.ред.).

Ви займаєтеся рятувальництвом, якщо:

  1. Проблеми іншої людини хвилюють вас більше за ваші власні справи.
  2. Ви поглинені вирішенням чужих проблем настільки, що втрачаєте себе.
  3. Ви кидаєтеся на допомогу навіть тоді, коли вас про це не просять.

«Що тут важливо: рятуванням або нав’язаною допомогою ми позбавляємо іншу людину відповідальності за себе, своїми руками «саджаючи її собі на шию». Чи допомагає це їй розвиватися — звісно, ні.

Існують способи поведінки, спрямовані на благополуччя іншої людини. Це — підтримка, допомога, рятувальництво, опікунство, порада.

Давайте розберемося, чим вони відрізняються один від одного.

Уявіть собі гору, якою дереться людина. Утім, кожен із нас обирає і навіть створює для себе гору, що складається з тих чи інших життєвих перешкод, і дереться нею», — пише фахівець.

Ви спускаєтеся зі своєї гори, залазите на його гору, допомагаючи подолати йому якусь складну для нього ділянку.

Ви кидаєте свою гору і намагаєтеся зняти іншу людину з її гори або змінити саму гору, оскільки вона вам здається надто складною і небезпечною для цієї людини.

Ви залишаєте свою гору, забуваєте про неї, супроводжуючи весь підйом іншої людини по своїй горі.

Ви ділитеся з іншою людиною своїми знаннями або досвідом сходження, не злазячи зі своєї гори. Тобто порада — це співучасть через погляд зі сторони.

Ви не залишаєте свою гору, але проявляєте співчуття, увагу, розуміння і прийняття. У цьому випадку підтримка — це співучасть через погляд зсередини.

«Підтримка — це такі слова або вчинки, які можуть надати людині сил для продовження свого сходження.

Підтримуючими можуть бути такі слова: «Я бачу, як тобі складно, я розумію тебе і вірю, що ти впораєшся, ти не один, я з тобою», — пояснює експертка.

У яких ситуаціях доречно проявити участь?

  • Допомога буде адекватною за таких умов:
  1. Ви розумієте, що людина потрапила в біду.
  2. Інша людина просить у вас допомоги.
  3. Ви чітко усвідомлюєте межі цієї допомоги.
  4. Ви усвідомлюєте, що ваша допомога дасть їй змогу вирости і не потрапляти в подібні ситуації в майбутньому.
  • Рятувальництво буде адекватним, якщо:

Життя людини об’єктивно перебуває під загрозою.

  • Опікунство адекватне, коли:
  1. Людина об’єктивно не може подбати про себе самостійно.
  2. Чітко позначена ваша роль як опікуна.
  3. Ви усвідомлено приймаєте свою роль опікуна.
  4. Чітко позначені межі вашої опіки.
  • Порада адекватна, коли:
  1. Інша людина її у вас просить.
  2. Вона готова приймати поради
  • Підтримка адекватна, якщо:
  1. Інша людина просить у вас підтримки.
  2. Ви перебуваєте з цією людиною в досить довірливих стосунках.
  3. Чітко розділені відповідальності у ваших стосунках.
  4. Ви хочете подбати про неї.
  5. Ви зацікавлені в особистісному зростанні цієї людини.

Унікальна добірка новин від нашої редакції

Exit mobile version