Писанка: символ життя, відродження та української душі

Писанка — це не просто великоднє яйце, а справжній витвір народного мистецтва, що поєднує в собі тисячолітні традиції, глибоку символіку та магію українського духу. Слово «писанка» походить від дієслова «писати», адже орнамент на яйці не малюють, а саме «пишуть» розтопленим воском за допомогою спеціального інструменту — писачка. На відміну від крашанок (варених яєць, пофарбованих у один колір для ігор і їжі), писанки створюють із сирих яєць, і вони слугують оберегом, подарунком і ритуальним предметом. У 2024 році українське писанкарство внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО — визнання, яке підкреслило його унікальність і значення для світової культури.

Яйце в усіх культурах символізує початок життя, народження, переродження та воскресіння. У давніх слов’ян воно уособлювало сонце, повернення тепла після зими, родючість землі. З прийняттям християнства писанка стала символом Воскресіння Христового, радості та надії. Наші предки називали розписані яйця «красними яєчками» — красивими, яскравими, священними. Традиція розпису яєць відома багатьом народам, але саме українська писанка вирізняється складністю орнаменту, глибиною символіки та досконалою технікою воскового резерву. Доречі, а ви знали, що купити писанки можна в інтернет-магазині сувенірів souvenirua.com?

Історія писанки: від язичництва до сучасності

Корені писанкарства сягають дохристиянських часів. Археологи знаходили культові яйця ще в скіфських похованнях IV століття до н.е. у Східному Криму. На території України відомі керамічні моделі яєць трипільської культури (V–III тисячоліття до н.е.) — порожнисті, прикрашені орнаментом, що слугували брязкальцями для відлякування злих сил. У часи Київської Русі (XI–XIII ст.) знайдено понад сто глиняних писанок: південні — з жовтою, зеленкуватою чи брунатною поливою, північні — буро-чорні з металевим полиском.

Найдавніша справжня писанка — гусяче яйце з хвилястим орнаментом, знайдене у Львові у 2013 році (XV–XVI ст.). Інша — з Батурина кінця XVII століття. У XIX столітті писанки масово виготовляли на продаж, особливо на Гуцульщині. Жінки-майстрині створювали їх для ярмарків у Відні та Будапешті. Радянська влада намагалася знищити традицію як «релігійний пережиток»: музеї закривали, писанки ховали в запасниках, а замість них виробляли дерев’яні сувеніри. Традиція майже зникла в центральних і східних областях, але збереглася на заході — у Гуцульщині, Буковині, Покутті, на Поліссі, а також у діаспорі.

У Канаді, США, Австралії українські емігранти продовжували писати писанки, видавали альбоми, проводили виставки. Саме в діаспорі з’явилися перші книги з технікою та символікою. Після здобуття незалежності України у 1991 році відбулося відродження: 1992 рік — перший Міжнародний з’їзд писанкарів, відкриття музеїв, майстер-класів. Сьогодні писанки — це не лише великодній атрибут, а й потужний символ національної ідентичності. Під час повномасштабної війни 2022 року з’явилися патріотичні писанки з тризубом, васильківським півником, тракторами, що тягнуть ворожу техніку, написами «За волю України», «Вірю в ЗСУ», кольорами прапора.

Символіка кольорів і орнаментів

Кожен колір і кожен знак на писанці має глибоке значення. Традиційно використовували природні барвники, тому палітра була обмеженою, але символічною.

• Червоний — життя, кров, любов, радість, надія, сила. Для неодружених дівчат — побажання швидкого весілля.
• Жовтий (золотий, оранжевий) — сонце, місяць, зорі, урожай, молодість, тепло, радість.
• Зелений — весна, рослинність, надія, відродження, здоров’я.
• Блакитний — небо, вода, чистота, здоров’я, добрі побажання.
• Білий — чистота, світло, народження, радість, невинність.
• Чорний — земля, вічність, потойбіччя, шанування предків.
• Коричневий — земля, стабільність.
• Фіолетовий — віра, мудрість.

Чим більше кольорів — тим сильніша магічна сила писанки. Геометричні мотиви домінують:

• Трикутник — Свята Трійця, повітря-вогонь-вода, родина, життєвий цикл.
• Квадрат, ромб, решето — засіяне поле, достаток, захист від зла.
• Безконечник (меандр, хвиля) — вічність життя, нескінченність, вода, дощ.
• Крапки — сльози Богородиці, зерна, зорі.
• Зірки (6-, 8-кутні) — сонце (ружа), надія.
• Хрест — сонце, захист, християнський символ.
• Свастика (сварга) — рух сонця, щастя.

Рослинні мотиви: дерево життя (вазон), квіти (ружа — сонце, барвінок — вічність, верба — весна), плоди (яблука, виноград — родючість, Причастя). Тваринні: кінь — сила і сонце, олень — довголіття, баран — багатство, півень — родючість і світанок, риба — Христос (ΙΧΘΥΣ), здоров’я, метелик — воскресіння. Берегиня — головний жіночий образ, богиня-матір з піднятими руками, символ життя і захисту.

Християнські символи: церкви, хрести, голуби Святого Духа, пасхальні кошики. У сучасних писанках — тризуб, прапор, написи-побажання, навіть меми та патріотичні сюжети.

Техніка виготовлення: мистецтво терпіння

Традиційна техніка — восковий резерв (батик). Потрібні:

• Свіже куряче (рідше гусяче, індиче, страусине) яйце.
• Писачок (кістка) — дерев’яна паличка з металевою воронкою або сучасний електричний.
• Бджолиний віск.
• Природні або анілінові барвники.
• Свічка, оцет, лак.

Процес:

1. Підготовка яйця: помити, просвітити на світло, за бажанням видути вміст.
2. Розмітка олівцем (не завжди).
3. Нанесення воску на ті ділянки, що мають залишитися білими.
4. Фарбування у найсвітліший колір (жовтий).
5. Нанесення воску на жовті ділянки.
6. Фарбування у темніший колір (оранжевий, червоний тощо).
7. Повторення до найтемнішого кольору (часто чорний).
8. Зняття воску: нагріванням над свічкою, ганчіркою або варінням.
9. Покриття лаком для блиску і захисту.

Існують варіанти:

• Крапанка — крапання воском, багатоколірна.
• Дряпанка — темне яйце, орнамент продряпується голкою.
• Мальованка — просто малюють фарбами.
• Бісерка — викладка бісером на дерев’яній основі.

Природні барвники: цибулиння (червоно-коричневий), кора дуба/вільхи (чорний), яблунева кора (жовтий), звіробій (червоний), гречана солома (жовтий). Для фіксації додавали галун.

Регіональні особливості

Українські писанки різняться за регіонами, як і вишиванки.

• Гуцульщина — найскладніші, дрібний орнамент, яскраві насичені кольори, багато деталей, подібні до різьби по дереву. Домінують геометрія, зірки, хрести, берегині.
• Буковина — багаті рослинні мотиви, берегині з піднятими руками, яскрава палітра.
• Поділля — чорно-червоні, змії, геометрія, стриманість.
• Полісся (північ) — стримані кольори (чорний, коричневий, бордовий, темно-зелений), геометрія, великі елементи.
• Центральні регіони (Київщина, Полтавщина) — крупний малюнок, меандр, стилізована ружа (сонце), чорні з білими лініями.
• Південь (Одещина, Херсонщина) — яскраві червоний, жовтий, зелений, рожевий, лаконічні візерунки.

На Волині, Львівщині, Закарпатті — свої нюанси: більш рослинні або геометричні, залежно від села.

Культурне значення та обряди

Писанки — потужні обереги. Їх дарували на здоров’я, врожай, мир, кохання. Закопували в полі для родючості, клали в ясла худобі, під вулик бджолам, у домовину. Шкаралупу кидали у воду — щоб допливла до рахманів і повідомила про Великдень. Вважалося, що поки пишуть писанки — прикутий ланцюгом змій, який тримає світ, не може вирватися.

Легенди: на Гуцульщині — поки люди пишуть писанки, світ існує. Християнські: сльози Богородиці стали крапками; яйця Марії Магдалини стали райдужними біля гробу Христового.

Писанки клали в пасхальний кошик, обмінювалися ними на знак дружби, використовували в іграх (биття крашанок). У народній медицині «викачували» хвороби, лікували шкіру.

Музеї, пам’ятники, сучасність

Найвідоміший — Музей писанки у Коломиї (Івано-Франківська обл.) у формі велетенської писанки (13,5 м). Пам’ятники є у Веґревілі (Канада, 12 м), Києві, на Хортиці, у Доброгостові, Нойсі (Німеччина). Національний банк України випускав монети з писанками, Канада — яйцеподібну монету.

Сьогодні проводять фестивалі: «Фестиваль писанок» у Львові, «Воскресни, писанко!» в Ужгороді. Майстер-класи, онлайн-курси, виставки. У діаспорі — щорічні конкурси. Сучасні майстрині створюють писанки на дереві, бісері, навіть шоколаді. Під час війни писанки стали інструментом підтримки: продажі на благодійність, патріотичні мотиви.

Писанка — це не лише мистецтво. Це молитва, побажання, пам’ять предків і надія на майбутнє. Кожна лінія, кожен колір — це розповідь про українську душу: стійку, красиву, вічну. Пишучи писанку, людина ніби пише свою історію — історію життя, любові, відродження.

Нехай кожна писанка, створена вашими руками, приносить мир, здоров’я та світло в оселю. Христос Воскрес!